Портал відкритих даних - місто Долина

Василь Верховинець

/ Місто Долина / Василь Верховинець

 

ВЕРХОВИНЕЦЬ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ 
(05.01.1880 – 11.04.1938)
Український композитор, диригент і хореограф

Український композитор, диригент, хореограф, актор, фольклорист і педагог. Є автором багатьох музикознавчих праць, етнограф, викладач хорових дисциплін, теорії музики та гармонії, співак, музичний і громадський діяч.

Народився в селі Старий Мізунь Долинського району в селянській сім’ї, в 1892 р. вступив до бурси при Ставропігійському інституті у Львові, де готували слухачів для духовної та учительської семінарів. У 1899 р. закінчує Самбірську учительську семінарію де здобуває спеціальність «Городського народного вчителя». Того ж року розпочинає свою педагогічну діяльність на посаді викладача співів у народних школах с. Бережинці, а згодом в Угриневі Калуського повіту. У 1906-1915 рр. працює у театрі, організованому Миколою Карповичем Садовським (м. Київ). Згодом переходить на хормейстерську та диригентську роботу. Одночасно успішно закінчує теоретичний клас школи М.В. Лисенка під керівництвом професора Г.М. Любомирського. З 1919 по 1920 рік викладав у Музично-драматичному інституті ім. М.В. Лисенка. У 1920 – 1932 рр. – керував кафедрою мистецтвознавства Полтавського інституту народної освіти, хоровою студією ім. Стеценка при Музичному товаристві ім. Леонтовича (м. Київ), 1927-1928 рр. – був керівником хору Харківського драматичного театру. У 1927 і 1932 рр. його двічі заарештували у Полтаві за звинуваченням у приналежності до СВУ, але за відсутності доказів він був звільнений. 23 грудня 1937 р. його знову заарештували, а 10 квітня 1938 р. засуджений до розстрілу. Вирок приведено виконанням у Києві 11 квітня 1938 р.

Василь Миколайович зробив великий внесок у розвиток української культури. Ним була написана велика кількість хорів, революційних маршів та романсів на слова Л. Українки, І. Франка, О. Олеся, М. Рильського, П. Тичини та інших поетів.

У 1912 році виходять книга «Українське весілля», яка стала його першою науковою працею, друга – «Українські танці». З метою створення теоретичної бази для розвитку національної хореографії пише книги «Теорія українського народного танцю» (1919 р.) та «Весняночка» (1923 р.), в яких викладається методологія роботи з дітьми. У 1930 р. Харківський оперний театр здійснив постановку першого українського балетного спектаклю «Пан Каньовський», де Василь Верховинець був запрошений як співостановник. Створив у Полтаві «Жінхоранс» – жіночий колектив театрального співу.