Портал відкритих даних - місто Долина

Василь Стрільців

/ Місто Долина / Василь Стрільців

 

СТРІЛЬЦІВ ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ 
(13.01.1929- 15.05.2004)
Борець і страдник за волю України, педагог

Стрільців Василь народився 13 січня 1929 року в с. Загвіздя Тисменицького району Станіславської області.

В 1944 році закінчив 4 класи Станіславської гімназії і пішов до 9 класу середньої школи №3.

07.12.1944 року заарештований НКВС і звинувачений у зв’язках з національно-визвольним рухом 2.02.1945 року засуджений воєнним трибуналом військ НКВС Станіславської області (“зрада батьківщини”) до 10 років ув’язнення.

10.11.1957 року Стрільців повернувся до Станіслава. В 1959 році закінчив вечірню школу, в 1965 році заочний відділ Чернівецького університету за фахом англійська філологія. В 1962 році реабілітований. Викладав у Івано-Франківську і Долині. Член Української Гельсінської групи з жовтня 1977 року. В 1977 році звільнений з роботи у зв’язку з конфліктом з адміністрацією. 14.09.1977 року відмовився від радянського громадянства і відіслав свій паспорт до Президії Верховної Ради СРСР.

09.01.1979 року був засуджений Долинським райсудом на 3 місяці примусових робіт за “образу гідності” директора школи у 1977 році. Фактично це була погроза більш рішучих заходів щодо Стрільціва за вступ в УГГ та зречення радянського громадянства.

23.10.1979 року заарештований за звинуваченням у “порушенні паспортного режиму” і засуджений Долинським районним судом на 2 роки таборів суворого режиму. За день до звільнення, 22.10.1981 року був заарештований у таборі за звинуваченням у проведенні “антирадянської агітації й пропаганди”. Полтавський обласний суд засудив Стрільціва до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 4 роки заслання. Відбував покарання у Мордовії.

Звільнений у зв’язку з “перебудовою” 05.05.1987 року і замешкав у своїх родичів в Івано-Франківську. Відразу включився в рух національного відродження, підтвердив своє членство в УГГ.

В.Стрільців був одним із організаторів та засновників на Прикарпатті Спілки політв’язнів і репресованих, брав активну участь у громадсько-політичному житті краю, постійно відстоював інтереси членів організації, піклувався захистом їх соціальних прав. Він був незламним і відданим ідеям соборності України, його життя – це приклад життя справжнього Українця. Свідомо готував себе до боротьби, не мав сім’ї, дітей, не зазнав радощів земного буття, жив заради добра та щастя інших.

15 травня 2004р. перестало битися полум’яне серце відважного патріота і вірного сина України. Похований на старому кладовищі мікрорайону Пасічна, м. Івано-Франківськ.