Портал відкритих даних - місто Долина

Осип Бойдуник

/ Місто Долина / Осип Бойдуник

 

Осип Бойдуник 
 (08.12.1895 – 07.04.1966)

Осип Бойдуник належить до числа провідних і видатних діячів ОУН, ідеологів Українського Націоналістичного Руху, є автором ідеї національного солідаризму.

Народився Осип Бойдуник 8 грудня 1895 р. в м. Долині. В дитинстві та юності отримав належне національне виховання. Після початку Першої світової війни у 1914 р. був призваний на службу до австро-угорської армії.

Після проголошення Західноукраїнської республіки був хорунжим УГА. Протягом 1918–1921 рр. О. Бойдуник брав участь у національно-визвольних змаганнях.

Від початку 1920-х рр. О. Бойдуник, як і багато інших вояків УГА, вступив у новостворену Українську військову організацію (УВО), яку очолив полковник Євген Коновалець. Організація доручила йому проводити роботу за місцем народження та проживання. У грудні 1920 р. – жовтні 1923 р. він виконував обов’язки організаційного референта повітової команди УВО на Долинщині. В його обов’язки входило залучення до УВО нових молодих кадрів, роз’яснення цілей та завдань Організації місцевому українському населенню, створення належної матеріальної бази, налагодження пропагандистської роботи.

Паралельно з підпільною роботою О. Бойдуник не забував про освіту. В жовтні 1923 р. він виїхав до Чехословаччини, де у 1924 р. склав іспити про закінчення навчання (іспит зрілості) та вступив на навчання до Вищої торгівельної школи у Празі. У 1929 р. закінчив навчання, отримавши спеціальність інженера-економіста.

У середині 1920-х рр. О. Бойдуник став членом Групи української національної молоді (ГУНМ), а у 1926–1929 рр. був головою цієї організації. ГУНМ виникла в таборі інтернованих чехословацькою владою вояків УГА. Чеська влада ставилась до інтернованих вояків досить добре, дозволяла пересуватись територією країни, давала можливість працевлаштуватись або йти вчитись, щоб мати самостійні джерела заробітку. З 1924 р. центр ГУНМ базувався у Празі.

У політичній програмі ГУНМ відображалося прагнення організації до безкомпромісної боротьби за Українську самостійну державу проти кожного окупанта, рішуче відкидалась орієнтація як на Польщу, так і на СРСР і проповідувалася орієнтація на власні сили українського народу у цій боротьбі.

У 1925 р. О. Бойдуник був членом редакційної колегії журналу ГУНМ «Національна думка» (виходив з 1924 р. до січня 1928 р.).

Крім нього, в редколегії були С. Нижанківський, І. Ольховий та О. Бабій. Саме на основі цього журналу в 1928 р. було створено офіційний друкований орган Проводу українських націоналістів – журнал «Розбудова нації».

Як член ГУНМ Осип Бойдуник 8-9 квітня 1928 р. брав участь у Другій конференції українських націоналістів у Празі. Ця конференція ухвалила остаточне рішення про створення на базі різних українських націоналістичних організацій єдиної політичної партії.

28 січня – 3 лютого 1929 р. О. Бойдуник брав участь у роботі Першого конгресу українських націоналістів у Відні. На Конгрес прибули 30 представників різних українських націоналістичних організацій. Рішенням пленарного засідання Конгресу 2–3 лютого 1929 р. було створено Організацію українських націоналістів, ухвалено постанови (які, фактично, були програмою діяльності ОУН), затверджено устрій (статут) ОУН, обрано керівництво. Головою проводу ОУН став Євген Коновалець.

У 1929–1930 рр. О. Бойдуник виконував обов’язки секретаря ОУН у Чехословаччині. В червні 1930 р. брав участь у роботі конференції УВО і ОУН у Празі.

Восени 1930 р. Осип Бойдуник повернувся до Галичини, став членом Сенату ОУН і перебував на цій посаді до листопада 1931 р. Про його діяльність дізналася польська поліція, і 9 листопада 1931 р. він був заарештований та майже рік просидів під слідством у тюрмі.

На «процесі конгресівців» 5–9 вересня 1932 р. у Львові О. Бойдуник був засуджений польським судом до чотирьох років позбавлення волі. Вийшов з в’язниці на волю в січні 1936 р. і активно включився в підпільну боротьбу, ставши політичним референтом ОУН на Західноукраїнських землях. Тоді ж друкувався у Львівській газеті «Голос», а згодом очолив тижневик «Голос Нації». Водночас керував діяльністю фабрики «Вапно» у Миколаєві (Львівська область), яка була заснована за допомогою досить потужного тоді «Промбанку».

У 1939 р. О. Бойдуник певний час був головним фінансовим контрольним ОУН, а в 1939–1941 рр. – уповноваженим Проводу українських націоналістів з суспільно-політичної праці. В підпіллі він використовував псевдоніми «Боярський», «О. Грузченко», «Денис», «Діброва», «О. Михайлович». У складі Похідної групи ОУН Осип Бойдуник їде в окупований німцями Київ, де стає секретарем організованої О. Ольжичем Української Національної Ради. 1944 р.

Осип Бойдуник був заарештований гестапо і ув’язнений до концентраційного табору Брец.

Після війни залишився проживати в Західній Німеччині, продовжуючи активну працю в ОУН як член Проводу Українських Націоналістів. У 1954 р. О. Бойдуник був головою Української національної ради (УНРади), написав та опублікував спогади, розповівши про подробиці власного життя. Ці спогади є цінним джерелом для дослідників історії УГА, ГУНМ, УВО, ОУН та й загалом всього українського суспільно-політичного життя першої половини ХХ століття.

Осип Бойдуник відомий як автор ідеї українського національного солідаризму, яка стає основним програмовим завданням в діяльності ОУН впродовж довгих десятиріч. Ці ідейні засади не втратили своєї актуальності і в наші дні.

Автор праць «Національний солідаризм», «Українська внутрішня політика», «Сучасний стан визвольної політики».

Помер Осип Бойдуник 7 квітня 1966 р. в м. Мюнхені (ФРН) і був похований на цвинтарі Вальфрідгоф. 22 січня 2010 року перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові.