Портал відкритих даних - місто Долина

Омелян Антонович

/ Місто Долина / Омелян Антонович

 

АНТОНОВИЧ ОМЕЛЯН МИКОЛОВИЧ
(06.02.1914 – 28.02.2008)
Великий патріот, доктор права, один із засновників
Міжнародної Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів

Омелян Антонович народився в с. Оболоня – передмісті Долини.

Навчався в Долинській народній школі, яку закінчив у 1924 р. Продовжував навчання у Долинській, Львівській та Перемишлянській гімназіях. З юних літ належав до “Пласту”.

Долучився до національно-визвольних змагань. Призначався у керівні структури Перемишлянського крайового проводу ОУН. За активний захист українства у 1933 р. був засуджений на 6 років польської в’язниці і позбавленням 10 років громадянських прав. Через 2 роки і 8 місяців, після звільнення за амністією продовжував навчання у закладах Любліна, Познані, Праги, Берліна. У часи Другої світової війни був двічі заарштований гестапо. Але ніщо не змогло зламати його характеру і волі.

Вищу освіту здобув у Празькому університеті. Після війни працював у міжнародній організації біженців, допомагаючи українцям уникнути московського поневолення.

Серед чільних діячів центрального Проводу ОУН особисто виконував доручення Степана Бандери, щодо розбудови організації, тісто співпрацював з Миколою Лебедем та Романом Шухевичем.

1949 р. Омелян Антонович разом з дружиною Тетяною емігрували до США, де був обраний головою Об’єднання українців Вашингтону, сприяв розбудові української громади.

З 1966 р. і до сьогодні він відомий жертводавець для здійснення важливих українознавчих проектів в Україні і за її межами, разом з дружиною Тетяною широко відомий, як засновник доброчинного Фонду Антоновичів в США, який з 1980 р. функціонує і щороку присуджує престижні матеральні премії за літературні твори та дослідження в галузі української історії, політики і культурології.

Після проголошення незалежності нашої держави, крім вручення престижних щорічних премій, Антоновичі почали вкладати кошти в будівництво та ремонт споруд пізнавального і виховного характеру, історичних пам’яток тощо. В Долині за їх кошти споруджено пам’ятник “Борцям за українську державу” та Долинський краєзнавчий музей “Бойківщина”, здійснено ремонт та перекриття церкви в старій частині міста. Спонсорував відкриття сучасної бібліотеки у Національному університеті “Києво-Могилянська академія” (м. Київ), капітальний ремонт Львівської Наукової Бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України та фінансове забезпечення належних умов зберігання близько семи млн. фонду, зокрема колекцій і збірок, що мають статус національного надбання. Його коштом завершено реконструкцію головного корпусу бібліотеки, в якому відкрито п’ять іменних залів Омеляна та Тетяни Антоновичів, комп’ютерно-інформаційний центр та ін.

У 2004 році в місті Києві був нагороджений дипломом “Галицький лицар – 2003” за визначні досягнення та звеличення Галичини в номінації меценат.

Указом Президента України № 33/2008 від 17 січня 2008 року “Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав” став переможцем Першого національного конкурсу “Благодійник року 2007” і був нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня за вагомий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу. Саме тоді вперше на високому рівні було визнано дійсно вагомий внесок подружжя Антоновичів у творенні нашої незалежної держави. Воля, слово і чин подружжя Антоновичів гідні подиву та глибокої пошани.

28 лютого 2008 року перестало битися серце Омеляна. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.