Портал відкритих даних - місто Долина

Антоній Кемпінський

/ Місто Долина / Антоній Кемпінський

 

Антоній Ігнатій Тадеуш Кемпінський 
(1918 – 1972)

«… Можна бути різним батьком. Коли мова йде про батьківство, розповім вам про людину, яка ніколи не була батьком в буквальному сенсі слова. Він одружився, але в шлюбі не було дітей. І все ж він батько для багатьох людей. Я маю на увазі, Антонія Кемпінського. Хто був Антоній Кемпінский? Він був лікарем, але лікарем від специфічних захворювань, від хвороб психічних. Ми знаємо, що це важкі хвороби. І нема межі, яка розділяє, де хворіє тіло, і коли починає хворіти душа, і ніхто не знає з чого почати: спочатку робити зцілення душі чи зцілення тіла. Він був батьком для вільних в Бозі людей…»

(З проповіді ксьондза Йозефа Тішнера) 

То хто ж такий Антоній Кемпінский? Людина з світовим ім’ям, професор, видатний психіатр, філософ, оригінальний мислитель, гуманіст, автор близько 170 наукових праць. На основі його концепції «інформаційного метаболізму» (обміну), що пояснює закономірності стабільних стосунків поміж людьми виникла наука соціоніка, яка охоплює сфери застосування: педагогіку (вивчення взаємодії поміж викладачем та студентом/учнем, проблеми засвоєння навчального матеріалу), сімейне консультування (шлюб та розлучення, проблеми віку), кадрове консультування (професійна орієнтація, сумісність в колективі, стратегія підприємства на базі типів співробітників), фундаментальні наукові дослідження (математичне моделювання, генетика, психофізіологія, морфологія – зовнішні параметри соціонічних типів), психологічні ігри та тренінги. За працю «Освенцім» (31 том) був двічі (1993 та 1994 рр.) номінований на Нобелівську премію миру.

Антоній Ігнатій Тадеуш Кемпінський народився 16  листопада 1918 року в м. Долина у сім’ї юриста Тадеуша Кемпінського. Родина походила з старовинного польського роду і належала до шляхетного гербу  Несобія і корінням сягала періоду Казимира Великого. Мама, Ванда, також походила з шляхетного роду Турчиновичів-Сушицьких.  Батько Антонія на той час займав пост старости Долини. Але ніколи Антоній не хизувався своїм походженням, а завжди підкреслював, що людину характеризує лиш її досягнення, а не походження чи багатство. Перший рік життя Антонія пройшов в складний час, йшла українсько-польська війна 1918-1919 рр. Його немовлям два рази захоплювали в заручники українські вояки. Перший раз визволила його няня-українка, а другий раз малого Антонія обміняли на двох українських офіцерів. Доля ніби відразу показувала про непросте життя майбутнього професора.

Після війни, Тадеуш Кемпінський займає пост старости в Новім Сончі. Після травневого перевороту 1926 року він, як людина для якої право було понад усе, виступає проти політики Пілсудського і йде у відставку.

Початкову школу Антоній Кемпінський закінчив в Нови Сонч, а потім він навчався в І гімназії імені Бартоломея Новодворського в Кракові, в класі класичного профілю, де були закладені основи його майбутньої ерудиції.  5 червня 1936 року здав «матуру»(екзамен по закінченню гімназії) і як один з найкращих учнів отримав перстень з гербом Новодворського «Наленч»- нагороду за видатні успіхи в навчанні і в знак визнання його високих моральних якостей.

Студії медичні, розпочаті на медичному факультеті Ягеллонського університету, були перервані після третього курсу навчання початком Другої світової війни. Молодий Кемпінський пішов добровольцем в польське військо, брав участь в боях з фашистами, був взятий в полон і інтернований в концентраційний табір Леві в Угорщині. Після втечі з табору дістався до Франції і знову вступив до частин Війська Польського, які воювали на стороні французів. Після капітуляції Франції, ще з багатьма поляками через Піренеї перебрався в Іспанію, де знову потрапив до концентраційного табору Міранда де Ебро. В таборі перебував з 1 жовтня 1940 року по 20 березня 1943 року, де пройшов і тортури і знущання  охоронців. Але вже тоді почав дослідження в галузі психології і психіатрії.

Після вдалої втечі з концтабору, в червні 1943 року, через Гібралтар вирушив до Великої Британії. Так сталося, що в цей час вбили генерала Сікорського і на похороні Кемпінські був одним з тих, хто ніс труну з тілом генерала. В Великій Британії він поступив в школу військових пілотів, але  після першого вильоту на завдання з інструктором, Антоній зрозумів, що не зможе стріляти по людях. Він навіть не міг посадити літак на аеродром. Його визнали непридатним до військової служби.

Від січня 1945 року до кінця 1946 року студіював медицину на польському факультеті в Единбургу і після закінчення навчання отримав диплом лікаря і проходив лікарську практику в різних англійських лікарнях.

До Польщі і Кракова Антоній Кемпінський повернувся 27 липня 1947 року, де почав працювати  в психіатричній клініці неврології  Ягеллонського університету, а потім на  кафедрі психіатрії Медичної Академії. З 1961 року працював викладачем, а з 1963 – доцентом.  Вже в п’ятдесяті роки став цікавитися проблемами в’язнів Освенціму. Разом з групою науковців взяв участь в клінічних дослідженнях і лікуванні колишніх в’язнів концтаборів, в основному, Аушвіц-Біркенау. Спільно з іншими вченими був ініціатором видання «Огляду Медичного – Освенцім». В результаті досліджень і статей, присвячених цій темі, Кемпінським було написано працю «Ритм життя» і «Роздуми про Холокост» (видану в 2005), де були також розміщені листи, написані під час перебування автора в іспанському концтаборі. З 1 лютого 1970 року завідував кафедрою психіатрії, а в 1972 році отримав звання професора. Кемпінський читає лекції для студентів – психологів Ягеллонського університету, користується великим успіхом і симпатією студентів.

Антоній Кемпінський був глибоко релігійною людиною, що вплинуло на його систему цінностей та інтерпретації медичної думки. При контакті з хворим сповідував християнську заповідь любові до ближнього, визнаючи людину та її гідність як найвищу цінність. Глибоко гуманістична робота Кемпінського зробила неоціненною вплив на суспільне сприйняття і розуміння психічних захворювань. В психіатричній клініці, на принципі «відкритих дверей», впровадив основи терапії, впроваджував інші нові методи психотерапії. Власним прикладом застосовував основи гуманістичної психіатрії, побудованої на основі поваги до душевно хворих. Безгранично відданий своїм пацієнтам, став прикладом ідеального лікаря, справжнім Самарянином сучасності.

Він опублікував близько 170 наукових праць, у тому числі багато раз перевидані книги: «Психопатологія неврозів», «Ритм життя», «Шизофренія», «Меланхолія», «Психопатологія», «З психопатології сексуального життя», «Переляк», «Основні поняття сучасної психіатрії» та «Пізнання хворого», «Психопатологія влади». Книги професора Кемпінського, за винятком «Психопатології неврозів», опубліковані після його смерті, стали, так би мовити, інтелектуальною біблією, а також сприяли розумінню  психіатрії  непрофесійними читачами. На  його книгах виростають все нові і нові  покоління лікарів і психологів.

Антоній Кемпінський був нагороджений Лицарським Хрестом Ордена Відродження Польщі, Золотим Хрестом За заслуги та медаллю За зразкову роботу в галузі охорони здоров’я. Ім’я Кемпінського носить психіатрична лікарня в Ярославлі і одна з вулиць у Кракові. Після смерті його дружини Ядвіги помешкання Кемпінських-Клодзінських перетворюють в хостел для психічно хворих. На протязі багатьох років особа лікаря Кемпінського в пантеоні найвидатніших постатей Кракова. Його наукові досягнення, публіцистика, і перш за все відношення до психічно хворих, вносять значний вклад у розвиток духовної культури в світі.

Кемпінський помер від раку крові у Кракові, 8 червня 1972 року і був похований на кладовищі Сальваторскім під Курганом Тадеуша Костюшка. Траурна церемонія прощання з Антонієм Кемпінським пройшла під керівництвом Кароля Войтила, архієпископа Кракова, майбутнього Папи Римського – Івана Павла ІІ.